повбиваний

ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до повбива́ти¹.

Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Н. Кобринська);

Тихо пливла попід вербами ріка із золотою кладкою на той бік і срібними палями, густо повбиваними в воду (Ю. Мушкетик);

// повби́вано, безос. пред.

Між стовпами повбивано поперечні дрючки (І. Франко).

ПОВБИ́ВАНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до повбива́ти².

Що, коли б ці і подібні потвори лишалися й нині Ще не повбивані, – чим небезпечні були б вони людям? (М. Зеров);

// повби́вано, безос. пред.

Ваших синів повбивано, спопелилися ваші діти (В. Коротич).

Значення в інших словниках

1. повбиваний — повби́ваний 1 дієприкметник загнаний — про багато чогось повби́ваний 2 дієприкметник вбитий — про багатьох  Орфографічний словник української мови
2. повбиваний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати I. || повбивано, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати II. || повбивано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повбиваний — ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повбива́ти¹. Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Кобр., Вибр., 1954, 124); // повби́вано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах