повбиваний

ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повбива́ти¹.

Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Кобр., Вибр., 1954, 124);

// повби́вано, безос. присудк. сл.

Між стовпами повбивано поперечні дрючки (Фр., IV, 1950, 46).

ПОВБИ́ВАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повбива́ти².

Що, коли б ці і подібні потвори лишалися й нині Ще не повбивані, — чим небезпечні були б вони людям? (Зеров, Вибр., 1966, 195);

// повби́вано, безос. присудк. сл.

Ваших синів повбивано, спопелилися ваші діти (Коротич, Вогонь, 1968, 15).

Значення в інших словниках

1. повбиваний — повби́ваний 1 дієприкметник загнаний — про багато чогось повби́ваний 2 дієприкметник вбитий — про багатьох  Орфографічний словник української мови
2. повбиваний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати I. || повбивано, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати II. || повбивано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повбиваний — ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до повбива́ти¹. Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Н.  Словник української мови у 20 томах