Великий тлумачний словник сучасної мови

повбиваний

повби́ваний

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати I.

|| повбивано, безос. присудк. сл.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати II.

|| повбивано, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повбиваний — повби́ваний 1 дієприкметник загнаний — про багато чогось повби́ваний 2 дієприкметник вбитий — про багатьох  Орфографічний словник української мови
  2. повбиваний — ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до повбива́ти¹. Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Н.  Словник української мови у 20 томах
  3. повбиваний — ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повбива́ти¹. Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Кобр., Вибр., 1954, 124); // повби́вано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах