гл. Повезти. Уже була вмерла, повезли ховати. Чуб. V. 12.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
повезти —
повезти́ дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
повезти —
[повеизти] -зу, -зеш, -зеимо, -зеите; мин. поув'із, -веизла; нак. -зи, -з'іт'
Орфоепічний словник української мови
повезти —
Повезти, пощастити, поталанити Дієслово повезти має свої синоніми пощастити («Може, на той рік пощастить мені зібрати більше матеріалу...» — М. Коцюбинський; «Якби тільки пощастило Артемові з хлопцями!» —...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
повезти —
-зу, -зеш, док. 1》 перех. Почати везти, пересувати, переміщувати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. 2》 перех. Везучи, відправити або доставити кого-, що-небудь кудись, до когось. || Поїхати разом із ким-небудь кудись. 3》 кому, неперех., безос. Пощастити, пофортунити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повезти —
1. див. удаватися, фортунити 2. це возом
Словник чужослів Павло Штепа
повезти —
ПОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. кого, що. Почати везти, пересувати, переміщувати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом (Марко Вовчок); – Тпру!...
Словник української мови у 20 томах
повезти —
ПОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. перех. Почати везти, пересувати, переміщувати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом (Вовчок, І, 1955, 362); — Тпру!...
Словник української мови в 11 томах