повожатий

Повожатий, -того

м. = поводарь. Ішов кобзарь до Київа та сів спочивати: торбинками обвішаний. його повожатий. Шевч. 89.

Значення в інших словниках

1. повожатий — повожа́тий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. повожатий — -того, ч. Те саме, що поводир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повожатий — Повожа́тий, -того; -жа́ті, -тих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повожатий — ПОВОЖА́ТИЙ, того, ч. Те саме, що поводи́р. Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Т. Шевченко); * Образно. А стезі не було та й не було під ногами. Як же це він втратив її, свого проводиря-повожатого? (Д. Міщенко).  Словник української мови у 20 томах
5. повожатий — ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння).  Словник синонімів української мови
6. повожатий — ПОВОЖА́ТИЙ, того, ч. Те саме, що поводи́р. Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати. Торбинками обвішаний Його повожатий (Шевч., І, 1951, 46).  Словник української мови в 11 томах