повідець

Повіде́ць, -дця́

м.

1) ум. отъ повід.

2) Веревка, которой привязываютъ ногу ягненка къ другому ягненку. О. 1862. V. Кух. 32.

Значення в інших словниках

1. повідець — повіде́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. повідець — -дця, ч. Короткий повід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідець — ПОВІДЕ́ЦЬ, дця́, ч. Короткий повід.  Словник української мови у 20 томах
4. повідець — ПОВІДЕ́ЦЬ, дця́, ч. Короткий повід.  Словник української мови в 11 томах