повіднімати — Словник української мови Грінченка

повіднімати — повідніма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
повіднімати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 у кого. Відняти все чи багато чого-небудь. 2》 перен., розм. Позбавити всіх чи багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
повіднімати — ПОВІДНІМА́ТИ, ПООДНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь. Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
повіднімати — ПОВІДНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь. Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Кв.-Осн., II, 1956, 230). 2. перен., розм. Позбавити всіх або багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла; // безос. Словник української мови в 11 томах