повіднімати

ПОВІДНІМА́ТИ, ПООДНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь.

Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. перен., розм. Позбавити всіх або багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла;

// безос.

Аудиторія тривожно з'їжилася. Багатьом заклякли ноги і повіднімало язики (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. повіднімати — повідніма́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повіднімати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 у кого. Відняти все чи багато чого-небудь. 2》 перен., розм. Позбавити всіх чи багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повіднімати — ПОВІДНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь. Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Кв.-Осн., II, 1956, 230). 2. перен., розм. Позбавити всіх або багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла; // безос.  Словник української мови в 11 томах
4. повіднімати — Повіднімати, -маю, -єш гл. = повідіймати.  Словник української мови Грінченка