повіка

Повіка, -ки

ж. Вѣко. Трудно сльозам ради дати, коли сами ллються. Нехай ллються річеньками, най (не) сохнуть повіки, — колись мила рученьками утре їх навіки. Грин. III. 183.

Значення в інших словниках

1. повіка — пові́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. повіка — [поув’іка] -кие, д. і м. -в'іц'і  Орфоепічний словник української мови
3. повіка — див. повіки II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повіка — Пові́ка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повіка — ПОВІ́КА див. пові́ки².  Словник української мови у 20 томах
6. повіка — ПОВІ́КА див. пові́ки².  Словник української мови в 11 томах