1. Словник української мови Грінченка

повіка

Повіка, -ки

ж. Вѣко. Трудно сльозам ради дати, коли сами ллються. Нехай ллються річеньками, най (не) сохнуть повіки, — колись мила рученьками утре їх навіки. Грин. III. 183.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіка — пові́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повіка — [поув’іка] -кие, д. і м. -в'іц'і Орфоепічний словник української мови
  3. повіка — див. повіки II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повіка — Пові́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повіка — ПОВІ́КА див. пові́ки². Словник української мови у 20 томах
  6. повіка — ПОВІ́КА див. пові́ки². Словник української мови в 11 томах