поглядіти

Погля́діти, -джу, -диш

гл.

1) Посмотрѣть, поглядѣть. Піди, мила, погляди, чи всі коні вороні. Чуб. V. 739.

2) Пощупать. Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю. Грин. III. 561.

Значення в інших словниках

1. поглядіти — погля́ді́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поглядіти — -яджу, -ядиш, док., розм. 1》 неперех. Те саме, що подивитися 1), 2). 2》 перех. і неперех. Торкнутися, помацати що-небудь, шукаючи, перевіряючи. 3》 перех. Доглядати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поглядіти — ПОГЛЯ́ДІ́ТИ, я́джу́, я́ди́ш, док., розм. 1. без прям. дод. Те саме, що подиви́тися 1, 2. Дивлюся – люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть... (Л. Глібов). 2. кого, що і без прям. дод.  Словник української мови у 20 томах
4. поглядіти — ПОГЛЯ́ДІ́ТИ, я́джу́, я́ди́ш, док., розм. 1. неперех. Те саме, що подиви́тися 1, 2. Дивлюся — люди аж кишать… Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть… (Гл., Вибр., 1957, 81). 2. перех. і неперех.  Словник української мови в 11 томах