погодити
Погоджа́ти, -джа́ю, -єш
сов. в. погодити, -джу, -диш, гл.
1) Способствовать, поспособствовать, благопріятствовать, поблагопріятствовать. Бог мені погодив, пшеницею наградив. н. п. А мені Бог погодив, що-м сокиру уломив. Гол. III. 480. Тепер мені погодило, що прядіво не вродим, та вродила чечевиця, та буде мені хвартух і спідниця. Чуб. V. 1184.
2) Мирить, помирить. Олію з водою ніколи не погодиш. Ном. № 4154.
Словник української мови Грінченка