1. Словник української мови Грінченка

погодити

Погоджа́ти, -джа́ю, -єш

сов. в. погодити, -джу, -диш, гл.

1) Способствовать, поспособствовать, благопріятствовать, поблагопріятствовать. Бог мені погодив, пшеницею наградив. н. п. А мені Бог погодив, що-м сокиру уломив. Гол. III. 480. Тепер мені погодило, що прядіво не вродим, та вродила чечевиця, та буде мені хвартух і спідниця. Чуб. V. 1184.

2) Мирить, помирить. Олію з водою ніколи не погодиш. Ном. № 4154.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погодити — пого́дити дієслово доконаного виду узгодити погоди́ти дієслово доконаного виду посприяти кому-небудь; примирити когось Орфографічний словник української мови
  2. погодити — I погод`итидив. погоджати. II пог`одитидив. погоджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погодити — ПОГОДИ́ТИ див. погоджа́ти. ПОГО́ДИТИ див. пого́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. погодити — УЗГО́ДИТИ (встановити відповідність між чим-небудь), ПОГО́ДИТИ, СКООРДИНУВА́ТИ, ПІДІГНА́ТИ. — Недок.: узго́джувати, пого́джувати, координува́ти, підганя́ти. Словник синонімів української мови
  5. погодити — ПОГО́ДИТИ див. пого́джувати. ПОГОДИ́ТИ див. погоджа́ти. Словник української мови в 11 томах