погодити

УЗГО́ДИТИ (встановити відповідність між чим-небудь), ПОГО́ДИТИ, СКООРДИНУВА́ТИ, ПІДІГНА́ТИ. — Недок.: узго́джувати, пого́джувати, координува́ти, підганя́ти. Вирішуючи питання організації праці в садівництві, слід чітко узгоджувати площу садів з наявною робочою силою (з журналу); — Обіцяють протягом цього місяця все утрусити, погодити (Ю. Шовкопляс); Скоординувати роботу науково-дослідних організацій.

ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм., ПОГО́ДИТИ що, розм., НАМО́ВИТИСЯ розм., УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ) з ким, кого, розм., УРА́ДИТИСЯ (ВРА́ДИТИСЯ) розм., ЗРА́ДИТИСЯ розм., ЗБАЛА́КАТИСЯ розм., ПОЄДНА́ТИСЯ заст., ПОЄДНА́ТИ кого, заст., ПОРАХУВА́ТИСЯ діал., НАРА́ДИТИСЯ діал., ПРИГОВОРИ́ТИ кого, діал.; ЗІЙТИ́СЯ у чому, на чому (досягти взаємодомовленості). — Недок.: домовля́тися, умовля́тися (вмовля́тися), змовля́тися, домовля́ти, догово́рюватися (договоря́тися), згово́рюватися, пого́джуватися, зго́джуватися, пого́джувати, намовля́тися, єдна́ти, нара́джуватися, схо́дитися. — Якось за чаркою змовилися мої старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); — Ми з Тайжаном умовилися на завтра їхати в міжгір'я по беркутів (З. Тулуб); — Мамі земля спати не дає. Побігли коня домовляти на весну (О. Гончар); — Ми поставлені в такі непримиренні позиції, при яких взагалі неможливо договоритися (І. Багряний); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно. Отже, ..я знайду маляра, зговорюся... (Г. Хоткевич); Вже якось з кондуктором погодимось, -- знайдемо нелегальні способи, поїдемо і без білета (А. Кримський); Найма (чоловік) робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко); Христя тієї гадки: не слід поспішати, — як зладяться, як змовляться всі дівчата, тоді треба бастувати (К. Гордієнко); (Герцик:) Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (М. Кропивницький); — Ти пропонуєш заарештувати Басову. — Так, я прийшов це погодити (В. Собко); — Намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати (П. Куліш); Порадились, порадились і урадили послухати пана. Що то дурні! (І. Франко); Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (збірник "Україна сміється"); Зрадились, щоб піти до попа (Словник Б. Грінченка); Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці — збалакались, що сход відбудеться (А. Головко); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів); Не так страшно женитися, як попа єднати (прислів'я); Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну (тараньку) з'їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (С. Васильченко); — Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірою і чесно служити, не зоставити тебе і наградити (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як у ціні зійдемось, то й купимо (хату) (М. Зарудний).

ДОПОМАГА́ТИ кому (подавати матеріальну, моральну тощо допомогу), ПОМАГА́ТИ, СПРИЯ́ТИ, ПІДТРИ́МУВАТИ кого, ПІДДЕ́РЖУВАТИ кого, ЗАРА́ДЖУВАТИ кого, кому, ПІДМАГА́ТИ розм., ПІДПОМАГА́ТИ розм., СПОМАГА́ТИ кого, розм., ЗАПОМАГА́ТИ кому, заст. кого, розм., ПІДПИРА́ТИ кого, розм., ПІДСОБЛЯ́ТИ розм., ПОСОБЛЯ́ТИ розм., ПІДПРЯГА́ТИСЯ до кого, розм., ПІДСТРАХО́ВУВАТИ кого, розм., ПОГОДЖА́ТИ розм., ЗАРЯТО́ВУВАТИ кого, розм., УСТАВЛЯ́ТИСЯ (ВСТАВЛЯ́ТИСЯ) за ким, за кого, діал.; ПРОТЕГУВА́ТИ кому, рідко кого, ДОБРОДІЯ́ТИ розм., ФАВОРИЗУВА́ТИ кого, книжн. (бути чиїмсь покровителем); ВИРУЧА́ТИ кого, БУ́ТИ У ПРИГО́ДІ (СТАВА́ТИ У ПРИГО́ДІ) розм. (у тяжкій роботі, за складних обставин); ШЕ́ФСТВУВАТИ над ким (систематично). — Док.: допомогти́, помогти́, посприя́ти, підтри́мати, підде́ржати, зара́дити, зара́яти розм. пора́яти діал. підмогти́, підпомогти́, спомогти́, запомогти́, підпе́рти, підсоби́ти, пособи́ти, підпрягти́ся, підстрахува́ти, погоди́ти, зарятува́ти, забогара́дити заст. уста́витися (вста́витися), ви́ручити, ста́ти у приго́ді, послужи́ти. (Пашкевич:) Наш обов'язок йому допомогти. Треба підтримати його (О. Довженко); Як його молодому серцю хотілося б хоч чимось допомогти людям; але чим він міг їм пособити, коли і самому з восьми років довелося проходити тяжку школу гіркого заробітку і принижень (М. Стельмах); Гарне село. Люди тут усі товариські, дуже опришкам сприяють (Г. Хоткевич); — То золото, а не Іван. Він того й батька піддержує добре: коли не десяточку, то дві та й подасть йому (А. Тесленко); Якщо люди зарадять Антонові, то він не залишиться у боргу (С. Чорнобривець); Підмогти можна, особливо коли просять (Ю. Смолич); Підпомагав (Максим), заохочував утомлених (І. Франко); Хлопців треба ще довгий час спомагати, доки вийдуть на людей і будуть мати свій кусник хліба (О. Кобилянська); Гарно тобі там — і гаразд, дочко: а погано — уже ж я нічим не запоможу (Панас Мирний); — В подружжі треба підпирати одне одного (А. Хорунжий); Коли виїжджали на Беєву гору і бики ступали повільніше, він заметушився.. — Підсобляйте. Чого плентаєтесь, мов сонні? (Григорій Тютюнник); Підстраховуючи молодшого колегу, так само приготувався (асистент) в разі чого затиснути артерію (Ю. Шовкопляс); Погодив тоді Бог козакам надрать у своїх ворогів усячини (П. Куліш); (Андрій:) Та й добрячий же робітник з Логвина, прямо за двох молотить! ..Та щоб такого не зарятувати, щоб такому не допомогти? (М. Кропивницький); Хома патронував малого телефоніста і де тільки міг — протегував йому (О. Гончар); Стала також (Ядзя) виручати маму в господарці, наглядала за порядками в покою (Н. Кобринська); Як тільки коли і чим я можу стати Вам у пригоді — уклінно прошу розлічати на мою послугу (М. Коцюбинський); — Може, коли побачиш Катрю мою, може, буде нездужати, боліти, — послужи їй, серце, не покинь! (Марко Вовчок); (Бережна:) Ми давно чекаємо (професора). Адже його клініка шефствує над нашою лікарнею (С. Голованівський).

МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь, примушувати припинити суперечку); ЗАМИ́РЮВАТИ (ЗАМИРЯ́ТИ), ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОГОДЖА́ТИ розм. (припиняти ворогування, сварки між кимсь). — Док.: помири́ти, примири́ти, розвести́, розмири́ти, розборони́ти, розня́ти, замири́ти, поєдна́ти, погоди́ти. Ми розбираємо учинок Стася, ведем суперечки, сміємось разом — і се нас мирить — панну Анелю й мене (М. Коцюбинський); Насувалася сварка, та втрутився Кудрявець і почав примиряти (Г. Коцюба); І довго собі спорють: той туди гне, а сей сюди. Отже Галочка, було, прислухаючися, до чого діло йде, і розводить їх (Г. Квітка-Основ'яненко); Часто підходячи до їх мешкання, я зачував ще здалека страшенне ґерґотіння та галас, мов там діло от-от до бійки доходить. Спочатку я просто лякався й прожогом біг розмиряти, але потім переконався.., що то просто батько з синами розмовляє на філософічні теми (Г. Хоткевич); -. Марта Кирилівна таки добра заводіяка. Коли ви вже з нею завелись та загризлись, то тільки я одна вас розбороню і поєднаю (І. Нечуй-Левицький); Великі події замирюють найлютіших ворогів. Перед лицем таких подій власні чвари дрібнішають і мізернішають (Ю. Смолич); Олю з водою нколи не погодиш (М. Номис).

ПРИМИРЯ́ТИ (ПРИМИ́РЮВАТИ рідше) (згладжувати суперечності між кимсь, чимсь, змушувати змінити негативне ставлення до чого-небудь на позитивне), ПОГОДЖА́ТИ (ПОГО́ДЖУВАТИ), ЗГО́ДЖУВАТИ рідше, ПОЄ́ДНУВАТИ заст. — Док.: примири́ти, погодити, зго́дити, поєдна́ти. Для нього весна — .. це задавнена ворожнеча між паном і мужиком, яку, певне, не примирить і страшний суд (М. Стельмах); Пісня примирювала людей (М. Ю. Тарновський); Бува, та рідко: живуть не в згоді, народиться дитина — згоджує (К. Гордієнко).