погоджуватися

ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм., ПОГО́ДИТИ що, розм., НАМО́ВИТИСЯ розм., УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ) з ким, кого, розм., УРА́ДИТИСЯ (ВРА́ДИТИСЯ) розм., ЗРА́ДИТИСЯ розм., ЗБАЛА́КАТИСЯ розм., ПОЄДНА́ТИСЯ заст., ПОЄДНА́ТИ кого, заст., ПОРАХУВА́ТИСЯ діал., НАРА́ДИТИСЯ діал., ПРИГОВОРИ́ТИ кого, діал.; ЗІЙТИ́СЯ у чому, на чому (досягти взаємодомовленості). — Недок.: домовля́тися, умовля́тися (вмовля́тися), змовля́тися, домовля́ти, догово́рюватися (договоря́тися), згово́рюватися, пого́джуватися, зго́джуватися, пого́джувати, намовля́тися, єдна́ти, нара́джуватися, схо́дитися. — Якось за чаркою змовилися мої старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); — Ми з Тайжаном умовилися на завтра їхати в міжгір'я по беркутів (З. Тулуб); — Мамі земля спати не дає. Побігли коня домовляти на весну (О. Гончар); — Ми поставлені в такі непримиренні позиції, при яких взагалі неможливо договоритися (І. Багряний); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно. Отже, ..я знайду маляра, зговорюся... (Г. Хоткевич); Вже якось з кондуктором погодимось, -- знайдемо нелегальні способи, поїдемо і без білета (А. Кримський); Найма (чоловік) робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко); Христя тієї гадки: не слід поспішати, — як зладяться, як змовляться всі дівчата, тоді треба бастувати (К. Гордієнко); (Герцик:) Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (М. Кропивницький); — Ти пропонуєш заарештувати Басову. — Так, я прийшов це погодити (В. Собко); — Намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати (П. Куліш); Порадились, порадились і урадили послухати пана. Що то дурні! (І. Франко); Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (збірник "Україна сміється"); Зрадились, щоб піти до попа (Словник Б. Грінченка); Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці — збалакались, що сход відбудеться (А. Головко); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів); Не так страшно женитися, як попа єднати (прислів'я); Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну (тараньку) з'їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (С. Васильченко); — Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірою і чесно служити, не зоставити тебе і наградити (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як у ціні зійдемось, то й купимо (хату) (М. Зарудний).

ПОГО́ДЖУВАТИСЯ з ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні), ГОДИ́ТИСЯ, ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ВТОРУВА́ТИ кому, ПРИТА́КУВАТИ кому, ПІДТА́КУВАТИ кому, ПОТАКА́ТИ (ПОТА́КУВАТИ) кому, розм., ПІДДА́КУВАТИ кому, розм., ДА́КАТИ без додатка, розм., ПІДСПІ́ВУВАТИ кому, розм., ПРИСТАВА́ТИ до кого, на що, розм. — Док.: пого́дитися, зго́дитися, прита́кнути, підта́кнути, потакну́ти, підда́кнути, да́кнути, підспіва́ти, приста́ти. Здавалося, вірили (селяни) в усе, що він говорив, і погоджувались, і підтакували (А. Головко); На ті ж гадки, що виражені в Вашому листі, я трохи годжуся, трохи ні (Леся Українка); Кивав (завгосп) головою, згоджувався, притакував Кадукові, готовий був усе зробити, аби тільки інженер не глузував з його черева... (Д. Бедзик); Староста кричав, а далі, видячи, що й баби зачали вторувати Олексі, замовк, сів на бричку і, сплюнувши, велів поганяти на друге село (І. Франко); Йому не можна ні заперечувати, ні потакати, бо він все одно причепиться як не до одного, то до другого (Григорій Тютюнник); Сагайдак почав неквапливо викладати свій план. Гавриленко уважно слухав його, зрідка потакуючи (С. Добровольський); — Людині по-людському слід жити. — Аякже, аякже, — піддакую, щоб не гнівити вже його (М. Коцюбинський); — Н-да! — дакнули колгоспники. — Місточок слід би полагодити (Остап Вишня); Навіть Ходжієв, який у всьому підспівував баєві, змушений був замовкнути (О. Донченко); Остигло Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко). — Пор. схва́лювати.

ПРИМИРЯ́ТИСЯ (ПРИМИ́РЮВАТИСЯ рідше) з ким-чим (ставитися терпляче до когось, чогось), МИРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, ПРИЙМА́ТИ кого, що, ПОКОРЯ́ТИСЯ чому, ЗМИРЯ́ТИСЯ розм. — Док.: примири́тися, погодитися, прийня́ти, покори́тися, змиритися. — Як же ти міг.. примиритися із тим злом, що оточувало тебе, а часом і залучало в свої співучасники? (О. Гончар); Коли любиш сомів ловити, то мусиш миритися з комарами (О. Донченко); Вони погодилися з новим світом (В. Стефаник); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор в своїх ліпших об'явах? (Леся Українка); Знов бачу сцену, де я в драмі подвизався, Героєм правоти здавався сам собі.. І згорда покорявсь завидливій судьбі (М. Зеров); Земля звільнилась від снігу, на двох горбиках прийнявся барвінок,.. а тітка Параска не змирялася з втратою (М. Іщенко).

СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИ розм., ПОТАКА́ТИ розм., ПОТА́КУВАТИ розм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИ розм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). — Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; — Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. — Пор. 1. пого́джуватися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погоджуватися — (приймати чиюсь думку, схвалюючи її) згоджуватися, потакувати, підтакувати, приставати. Словник синонімів Полюги
  2. погоджуватися — пого́джуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. погоджуватися — Давати згоду, не мати проти, (після просьб) даватися на підмову, піддаватися; (доходити згоди) порозуміватися; (з ким) г. признавати рацію кому, (з чим) примирятися, призвичаюватися до; дк. ПОГОДИТИСЯ, (на що) ф. піти на що. Словник синонімів Караванського
  4. погоджуватися — див. згоджуватися Словник синонімів Вусика
  5. погоджуватися — -уюся, -уєшся, недок., погодитися, -джуся, -дишся, док. 1》 Давати згоду (у 1 знач.). 2》 Приходити до згоди (у 2 знач.); порозуміватися. 3》 Бути згодним із ким-, чим-небудь; визнавати що-небудь правильним, доречним; підтримувати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. погоджуватися — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОГО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. Давати згоду (у 1 знач.). Юра .. не дуже охоче погоджувався їхати (Мирослав Ірчан); Сам за усе погадає й поміркує.., а жінці тільки скаже, коли треба. Словник української мови у 20 томах
  7. погоджуватися — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОГО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.1. Давати згоду (у 1 знач.). Юра.. не дуже охоче погоджувався їхати (Ірчан, II, 1958, 185); Сам за усе погадає й поміркує.., а жінці тільки скаже, коли треба. Словник української мови в 11 томах