1. Словник української мови в 11 томах

погоджуватися

ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОГО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.1. Давати згоду (у 1 знач.).

Юра.. не дуже охоче погоджувався їхати (Ірчан, II, 1958, 185);

Сам за усе погадає й поміркує.., а жінці тільки скаже, коли треба. Вона ж завсіди було погодиться, як він схоче (Вовчок, І, 1955, 182);

[Анна:] Мене король французький свата. І як на це погодиться наш тато, То доведеться їхати в Париж! (Коч., П’єси, 1951, 49).

2. Приходити до згоди (у 2 знач.); порозуміватися.

Філіпчук.. не міг перетравити того, що сталося, не міг повірити.. Адже могли сваритись, лаятись, не погоджуватись, але в усякому разі він був господар (Вільде, Сестри.., 1958, 490);

Дуже мені прикро, що не вдалося умовити Мирного погодитися з Спілкою в справі видання «Повії» й других нових, недрукованих праць (Коцюб., III, 1956, 215);

— До Гната Яворського вдатися мусимо. Він дасть пораду, як і що, — знайшов вихід Антін.. На тому й погодились (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90).

3. Бути згодним з ким-, чим-небудь; визнавати що-небудь правильним, доречним; підтримувати когось.

Артем на це нічого не сказав матері, наче й не чув її мови, а чи, може, мовчки погоджувався з нею (Головко, II, 1957, 423);

— Можливо, до певної міри, Володько, ти й маєш рацію, — погодився Брянський, замислившись (Гончар, III, 1959, 81);

*Образно. Стара заклякла, увірвавши думку, та мов прислухалася, що скаже серце, як погодиться з думкою… (Коцюб., І, 1955, 94).

4. Призвичаюватися до чого-небудь; примирятися з чимсь.

Обидва письменники [М. Горький та І. Франко] розпочали літературний шлях як борці, як люди, які прийшли в життя, щоб не погоджуватися з несправедливістю, з рабським станом народу (Вітч., 3, 1968, 119);

Роздумувала [Краньцовська] цілий день над цею [цією] справою. Погодилася вже з тою думкою, що їй вільно мати свого приятеля (Март., Тв., 1954, 321);

[Геррісон:] Я не можу погодитися, що людське життя так марнується (Ірчан, І, 1958, 218).

5. тільки недок. Пас. до пого́джувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погоджуватися — (приймати чиюсь думку, схвалюючи її) згоджуватися, потакувати, підтакувати, приставати. Словник синонімів Полюги
  2. погоджуватися — пого́джуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. погоджуватися — Давати згоду, не мати проти, (після просьб) даватися на підмову, піддаватися; (доходити згоди) порозуміватися; (з ким) г. признавати рацію кому, (з чим) примирятися, призвичаюватися до; дк. ПОГОДИТИСЯ, (на що) ф. піти на що. Словник синонімів Караванського
  4. погоджуватися — див. згоджуватися Словник синонімів Вусика
  5. погоджуватися — -уюся, -уєшся, недок., погодитися, -джуся, -дишся, док. 1》 Давати згоду (у 1 знач.). 2》 Приходити до згоди (у 2 знач.); порозуміватися. 3》 Бути згодним із ким-, чим-небудь; визнавати що-небудь правильним, доречним; підтримувати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. погоджуватися — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОГО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. Давати згоду (у 1 знач.). Юра .. не дуже охоче погоджувався їхати (Мирослав Ірчан); Сам за усе погадає й поміркує.., а жінці тільки скаже, коли треба. Словник української мови у 20 томах
  7. погоджуватися — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови