погоджувати
ПОГО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОГО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Одержувати чиє-небудь схвалення, згоду на щось; узгоджувати.
— Дозвольте, а з ким ви цей лозунг погодили, Іване Володимировичу? — спитав Мічуріна Рябов (Довж., І, 1958, 461);
— Ящук найбільше сварився за те, що я не прийшов до нього ще раз погодити статтю (Жур., Вел. розмова, 1955, 29);
// Обговорюючи що-небудь, приходити до єдиної думки.
Ми, пригадую, ніяк не могли погодити між собою питання: «Мистецтво кіно чи ні?» (Ю. Янов., II, 1958, 10).
2. Приводити у відповідність з чим-небудь, установлювати потрібне співвідношення; координувати.
Значення нервової системи полягає в тому, що вона регулює і погоджує роботу всіх органів, пристосовує її до умов середовища (Анат. і фізіол. люд., 1957, 140);
Палкая козачка поладила й погодила усе так, як бажалося її душеньці (Вовчок, І, 1955, 322);
Погодити грошові надходження з витратами.
Значення в інших словниках
- погоджувати — пого́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- погоджувати — Узгоджувати, координувати, г. узгіднювати. Словник синонімів Караванського
- погоджувати — -ую, -уєш, недок., погодити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Одержувати чиє-небудь схвалення, згоду на щось; узгоджувати. || Обговорюючи що-небудь, приходити до єдиної думки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погоджувати — Пого́джувати, -джую, -джуєш; погоди́ти, -годжу́, -го́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погоджувати — ПОГО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОГО́ДИТИ, джу, диш, док. 1. Одержувати чиє-небудь схвалення, згоду на щось; узгоджувати. – Дозвольте, а з ким ви цей лозунг погодили, Іване Володимировичу? – спитав Мічуріна Рябов (О. Словник української мови у 20 томах
- погоджувати — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови