1. Словник української мови у 20 томах

погоджуватися

ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОГО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. Давати згоду (у 1 знач.).

Юра .. не дуже охоче погоджувався їхати (Мирослав Ірчан);

Сам за усе погадає й поміркує.., а жінці тільки скаже, коли треба. Вона ж завсіди було погодиться, як він схоче (Марко Вовчок);

[Анна:] Мене король французький свата. І як на це погодиться наш тато, То доведеться їхати в Париж! (І. Кочерга).

2. Приходити до згоди (у 2 знач.); порозуміватися.

Філіпчук .. не міг перетравити того, що сталося, не міг повірити .. Адже могли сваритись, лаятись, не погоджуватись, але в усякому разі він був господар (Ірина Вільде);

Дуже мені прикро, що не вдалося умовити Мирного погодитися з Спілкою в справі видання “Повії” й других нових, недрукованих праць (М. Коцюбинський);

– До Гната Яворського вдатися мусимо. Він дасть пораду, як і що, – знайшов вихід Антін .. На тому й погодились (С. Чорнобривець).

3. Бути згодним з ким-, чим-небудь; визнавати що-небудь правильним, доречним; підтримувати когось.

Артем на це нічого не сказав матері, наче й не чув її мови, а чи, може, мовчки погоджувався з нею (А. Головко);

– Можливо, до певної міри, Володько, ти й маєш рацію, – погодився Брянський, замислившись (О. Гончар);

* Образно. Стара заклякла, увірвавши думку, та мов прислухалася, що скаже серце, як погодиться з думкою... (М. Коцюбинський).

4. Призвичаюватися до чого-небудь; примирятися з чимсь.

Обидва письменники [М. Горький та І. Франко] розпочали літературний шлях як борці, як люди, які прийшли в життя, щоб не погоджуватися з несправедливістю, з рабським станом народу (із журн.);

Роздумувала [Краньцовська] цілий день над цею [цією] справою. Погодилася вже з тою думкою, що їй вільно мати свого приятеля (Л. Мартович);

[Геррісон:] Я не можу погодитися, що людське життя так марнується (Мирослав Ірчан).

5. тільки недок. Пас. до пого́джувати.

Усі дії погоджуються координаційним центром.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погоджуватися — (приймати чиюсь думку, схвалюючи її) згоджуватися, потакувати, підтакувати, приставати. Словник синонімів Полюги
  2. погоджуватися — пого́джуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. погоджуватися — Давати згоду, не мати проти, (після просьб) даватися на підмову, піддаватися; (доходити згоди) порозуміватися; (з ким) г. признавати рацію кому, (з чим) примирятися, призвичаюватися до; дк. ПОГОДИТИСЯ, (на що) ф. піти на що. Словник синонімів Караванського
  4. погоджуватися — див. згоджуватися Словник синонімів Вусика
  5. погоджуватися — -уюся, -уєшся, недок., погодитися, -джуся, -дишся, док. 1》 Давати згоду (у 1 знач.). 2》 Приходити до згоди (у 2 знач.); порозуміватися. 3》 Бути згодним із ким-, чим-небудь; визнавати що-небудь правильним, доречним; підтримувати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. погоджуватися — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. погоджуватися — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОГО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.1. Давати згоду (у 1 знач.). Юра.. не дуже охоче погоджувався їхати (Ірчан, II, 1958, 185); Сам за усе погадає й поміркує.., а жінці тільки скаже, коли треба. Словник української мови в 11 томах