подарувати

Подарувати, -ру́ю, -єш

гл.

1) — кому, кого. Бідному ніхто не подарує. Ном. № 2304. А поїзд наш подарувати чи буде, чи немає чим? Алв. 26. Батько подарував йому свого коня. Рудч. Ск. І. 96.

2) Простить. Я йому цього не подарую, що він тоді мене налаяв Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово. МВ. І. 12. Багацько ти мене журила, та нехай тобі Господь подарує. МВ. І. 27.

Значення в інших словниках

1. подарувати — подарува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подарувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. || Лишати, не забирати що-небудь своє у когось. Подарувати життя. 2》 ким, чим. Наділити ким-, чим-небудь, обдарувати. 3》 Збагатити своєю працею (науку, культуру і т. ін.). 4》 Вибачити, простити кому-небудь щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подарувати — Подарува́ти, -ру́ю, -ру́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. подарувати — ПОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. кому, що. Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (прислів'я); У той день, як нам рушать, подарував він свого коня (О.  Словник української мови у 20 томах
5. подарувати — подарува́ти життя́ (рідше життя́м) кому. Залишати живим, помилувати кого-небудь. Лев прокинувся, зловив її (Мишу) і хотів з’їсти. Але Миша стала благати його відпустити її і навіть обіцяла віддячити йому, якщо він подарує їй життя (Переклад...  Фразеологічний словник української мови
6. подарувати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти.  Словник синонімів української мови
7. подарувати — ПОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (Укр.. присл.., 1955, 53); У той день, як нам рушать, подарував він свого коня (Стор.  Словник української мови в 11 томах