подарувати
ПОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно.
Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (Укр.. присл.., 1955, 53);
У той день, як нам рушать, подарував він свого коня (Стор., І, 1957, 178);
Моряки подарували щасливим батькам.. колиску роботи корабельного тесляра (Тулуб, В степу.., 1964, 343);
*Образно. Піснею завершується чудовий вечір, який подарували москвичам українські друзі (Літ. Укр., 11.ХIІ 1962, 1);
// Лишати, не забирати що-небудь своє у когось.
Як ся напомки [нагадувати], то лучче подарувати (Номис, 1864, № 10643);
— Дайте лишень нам половину пасіки, а як ні, то бери, Карпе, сокиру та й рубай груші. Я вам свого не подарую, — кричала, аж сичала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 356);
— Никаноре, щоб сьогодні до вечора приніс мені п’ять карбованців! — ..Никанор жалібно подивився на пана, надіючись, що той подарує йому гроші (Стельмах, І, 1962, 12).
◊ Подарува́ти життя́ (рідше життя́м) — залишити живим засудженого до страти; помилувати.
Все в уяві зір жовніра над змовклим боєм, шумом трав і над похмурою рікою, коли я твердою рукою йому життя подарував (Сос., II, 1958, 420);
Ткачі здебільшого стоять, мов на суді, наче ждуть, чи їх на смерть засудять, чи життям подарують (Л. Укр., IV, 1954, 211);
Подарува́ти по́гляд (у́смі́шку і т. ін.) — поглядом, усмішкою виявити своє ставлення до кого-небудь.
Наталія Олександрівна подарувала йому ніжний, добрий погляд (Збан., Сеспель, 1961, 175).
2. ким, чим. Наділити ким-, чим-небудь, обдарувати.
Дивись, Горпина як слід і побалакає з Мотрею і пожалує її молодих літ, пусте [пустить] погуляти, подарує чим-небудь (Мирний, І, 1954, 234);
[Василь:] Просю [прошу] тебе у куми: Домаха подарувала мене сином! (Кроп., II, 1958, 152).
3. Збагатити своєю працею (науку, культуру і т. ін.).
[Острожин:] В наші часи не часто чуєш такий хвалебний тон (..читає). — На днях наш молодий драматург подарував нам [драму] … (Л. Укр., II, 1951, 85);
Великого поета [Т. Шевченка] Земля колись полтавська напоїла, — А сам він невичерпне джерело Подарував народові навіки (Рильський, III, 1961, 105).
4. Вибачити, простити кому-небудь щось.
Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться — усе не до ладу, Чи шкоду втне — не подарують, Почують, що дзвенить — палюгою частують (Гл., Вибр., 1951, 137);
[Марко:] Ти думаєш, що я так легко подарую тобі тяжку образу цієї нещасної дівчини? (Ірчан, І, 1958, 128).
Словник української мови (СУМ-11)