подзюбати

Подзюбати, -баю, -єш

гл.

1) Поклевать. Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали.

2) подзюбаний. Изрытый оспой. Хоча бо я й подзюбана на виду, таки ж бо я зроблена доладу. Чуб. V. 1125. Там така гидка пика подзюбана. Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. подзюбати — подзю́ба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подзюбати — див. подзьобати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подзюбати — Подзьо́ба́ти, -дзьо́ба́ю, -дзьо́ба́єш і подзю́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. подзюбати — ПОДЗЮ́БА́ТИ див. подзьо́ба́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. подзюбати — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови
6. подзюбати — ПОДЗЮ́БА́ТИ див. подзьо́ба́ти.  Словник української мови в 11 томах