подружниця

Подружниця, -ці

ж. Подруга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця. МВ. ІІ. 82. Ти мені не щира подружниця. МВ. ІІ. 103.

Значення в інших словниках

1. подружниця — подру́жниця іменник жіночого роду, істота подруга розм.  Орфографічний словник української мови
2. подружниця — -і, ж., розм. Те саме, що подруга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подружниця — ПОДРУ́ЖНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що по́друга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця, – теж однолітка з нами, – і добра, і люба, не сказати яка (Марко Вовчок); * Образно. Другий сокіл, що падав каменем за підбитою подружницею життя, .. сильно дзьобнув обозного в лисину (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
4. подружниця — ПО́ДРУГА (особа жіночої статі, з якою хтось дружить), ПРИ́ЯТЕЛЬКА, ПОДРУ́ЖНИЦЯ розм., ДРУГИ́НЯ заст., поет., ПОДРУЖИ́НА діал.; КУМА́ заст. (перев. у звертанні). Гризельда приїхала з батьком та з подругами на службу Божу в собор святого Яна (І.  Словник синонімів української мови
5. подружниця — ПОДРУ́ЖНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що по́друга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця, — теж однолітка з нами, — і добра, і люба, не сказати яка (Вовчок, І, 1955, 185); *Образно. Другий сокіл, що падав каменем за підбитою подружницею життя, ..  Словник української мови в 11 томах