пожакувати

Пожакува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Разорить, разграбить, расхитить. Не може ніхто худоби сильного пожакувати. Єв. Мр. III. 27. Пожакувати всі крамні комори. К. ПС. 102.

Значення в інших словниках

1. пожакувати — ПОЖАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, заст. Розграбувати, розорити. Не може ніхто худоби сильного розорити (Біблія. Пер. П. Куліша); Пожакувати всі крамні комори (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах