пожакувати

ПОЖАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, заст.

Розграбувати, розорити.

Не може ніхто худоби сильного розорити (Біблія. Пер. П. Куліша);

Пожакувати всі крамні комори (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. пожакувати — Пожакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Разорить, разграбить, расхитить. Не може ніхто худоби сильного пожакувати. Єв. Мр. III. 27. Пожакувати всі крамні комори. К. ПС. 102.  Словник української мови Грінченка