позабивати

Позабива́ти, -ва́ю, -єш

гл.

1) Убить (многихъ). Се ті самі харцизи, що пана Щуку і патера позабивали. Стор. МПр. 123. На той світ позабивали (різками) сердешних. Мир. ХРВ. 267.

2) Вбить, забить (во множествѣ). Позабивай тут скрізь поляки.

Значення в інших словниках

1. позабивати — позабива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позабивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Ударами забити, заглибити, увігнати в щось (усе чи багато чого-небудь). 2》 Прибивши дошки, щити і т. ін. цвяхами або вставивши, уткнувши, всунувши що-небудь, закрити отвори, проходи тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позабивати — ПОЗАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Ударами забити, заглибити, увігнати в щось (усе або багато чого-небудь). Перемірявши город, вони розділили його вздовж пополовині й позабивали на межі кілки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. позабивати — забива́ти / заби́ти козла́. Грати в доміно. Всі любили на Дніпропетровському агрегатному заводі .. “забивати козла” (З газети); — Ходімо до мене,— запропонував Серпень ..— Я в купе сам. Козла заб’ємо (Ю. Мушкетик). козла́ позабива́ти (якийсь час).  Фразеологічний словник української мови
5. позабивати — ПОЗАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Ударами забити, заглибити, увігнати в щось (усе або багато чого-небудь). Перемірявши город, вони розділили його вздовж пополовині й позабивали на межі кілки (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах