позабивати

ПОЗАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що. Ударами забити, заглибити, увігнати в щось (усе або багато чого-небудь).

Перемірявши город, вони розділили його вздовж пополовині й позабивали на межі кілки (І. Нечуй-Левицький);

Уляна з Юлею порядкували біля казана, встановлюючи його на дерев'яних сошках, які наспіх позабивав у землю Тимко (Григорій Тютюнник).

2. що. Прибивши дошки, щити і т. ін. цвяхами або вставивши, уткнувши, всунувши що-небудь, закрити отвори, проходи тощо.

Позабивав [Максим] вікна та двері у батьковій хаті та й подався заробляти на шахти (Б. Грінченко);

Шибки позабивали диктом та дошками (Ю. Збанацький).

3. що. Заповнити чимсь усе або багато чого-небудь;

// Засмітити, закупорити собою все або багато чого-небудь.;

// безос.

– Пустили ми воду в один радгосп, а в них в зрошувальній мережі кураю повно – натягло того добра в пропускні труби, позабивало їх, і вода бурхнула через дамби... (О. Гончар).

4. кого. Позбавити життя, убити всіх або багатьох.

– Господи! там, мабуть, на той світ позабивали [різками] сердешних.., – відказала Христя (Панас Мирний).

◇ (1) Козла́ позабива́ти (д) див. забива́ти;

(2) Позабива́ти в кайда́ни (в коло́дки) – те саме, що Заби́ти в кайда́ни (в коло́дку) (всіх або багатьох) (див. забива́ти).

Їх [утікачів] усіх позабивали в кайдани і посадили в тюрму (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. позабивати — позабива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позабивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Ударами забити, заглибити, увігнати в щось (усе чи багато чого-небудь). 2》 Прибивши дошки, щити і т. ін. цвяхами або вставивши, уткнувши, всунувши що-небудь, закрити отвори, проходи тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позабивати — забива́ти / заби́ти козла́. Грати в доміно. Всі любили на Дніпропетровському агрегатному заводі .. “забивати козла” (З газети); — Ходімо до мене,— запропонував Серпень ..— Я в купе сам. Козла заб’ємо (Ю. Мушкетик). козла́ позабива́ти (якийсь час).  Фразеологічний словник української мови
4. позабивати — ПОЗАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Ударами забити, заглибити, увігнати в щось (усе або багато чого-небудь). Перемірявши город, вони розділили його вздовж пополовині й позабивали на межі кілки (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. позабивати — Позабива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Убить (многихъ). Се ті самі харцизи, що пана Щуку і патера позабивали. Стор. МПр. 123. На той світ позабивали (різками) сердешних. Мир. ХРВ. 267. 2) Вбить, забить (во множествѣ). Позабивай тут скрізь поляки.  Словник української мови Грінченка