позаводити

Позаводити, -джу, -диш

гл.

1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс. Драг. 147.

2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив... роскіш. Левиц. І. 222. В декотрих селах попи і пани позаводили школи. О. 1862. II. 52.

Значення в інших словниках

1. позаводити — позаво́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позаводити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Завести, привести або відвести куди-небудь усіх чи багатьох. 2》 розм. Збудувати, відкрити, заснувати багато закладів, установ, підприємств і т. ін. || Придбати, дістати що-небудь потрібне для господарства, для життя і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаводити — ПОЗАВО́ДИТИ, джу, диш, док. 1. кого. Завести, привести або відвести куди-небудь усіх або багатьох. Хазяїни позаводять гостей за стіл, понаставляють на-питків, наїдків (Панас Мирний); Сини позаводять коней у ліс (Сл. Б. Грінченка). 2. що, розм.  Словник української мови у 20 томах
4. позаводити — ПОЗАВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Завести, привести або відвести куди-небудь усіх або багатьох. Хазяїни позаводять гостей за стіл, понаставляють на-питків, наїдків (Мирний, II, 1954, 254); Сини позаводять коней у ліс (Сл. Гр.). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах