позаводити
ПОЗАВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Завести, привести або відвести куди-небудь усіх або багатьох.
Хазяїни позаводять гостей за стіл, понаставляють на-питків, наїдків (Мирний, II, 1954, 254);
Сини позаводять коней у ліс (Сл. Гр.).
2. розм. Збудувати, відкрити, заснувати багато закладів, установ, підприємств і т. ін.
При земських школах позаводить Книгарні треба хоч малі (Мирний, V, 1955, 289);
— Ось вони позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (Фр., І, 1955, 125);
// Придбати, дістати що-небудь потрібне для господарства, для життя і т. ін.
Тут саме знадвору забрехала собака. — О, та ви, мабуть, справді боїтесь, що собачню позаводили, — жартує становий (Мирний, II, 1954, 265);
// Знайти собі друзів, знайомих і т. ін.
Позаводив [Лук’ян] собі коханок… (Гончар, Таврія, 1952, 38);
// Налагодити, зав’язати з багатьма (знайомства, дружбу і т. ін.).
Уже все за себе розплескала [Христя], позаводила зводні якісь (Мирний, III, 1954, 359);
— Тіточка хитрі.. Заздалегідь привезли своїх панєн [панночок] у Наше [назва міста], щоб протягом посту позаводили знайомства (Вільде, Сестри.., 1958, 458).
3. Запровадити, ввести, встановити; зробити звичайними чи обов’язковими для всіх або багатьох (закони, порядки, звичаї і т. ін.).
— Дехто з хазяїнів помер, другі — недоїмки по збору позаводили… (Мирний, III, 1954, 49);
Він їхав,.. і снував нові плани, як би позаводити тут [в селі] нові порядки (Фр., VIII, 1952, 93).
4. Почати, затіяти що-небудь (про всіх або багатьох).
Позаводити ігри.
5. Почати вести (альбоми, щоденники і т. ін.).
Позаводити щоденники.
6. Привести в дію (механізми, мотори і т. ін.).
Позаводити мотори.
Словник української мови (СУМ-11)