позаповідати

Позаповідати, -даю, -єш

гл.

1) Договорить (во множествѣ). Жидів з горілками позаповідає аж з Вижниці. Федьк.

2) = позаказувати. Вх. Уг. 260.

Значення в інших словниках

1. позаповідати — позаповіда́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови