позносити

Позносити, -шу, -сиш

гл. То-же, что и знести, но во множествѣ. Вода... позносила млини. Левиц. І. 127. Позносивши мішки в комору... посідали. Кв. Позносили ото вони з воза свої клунки. Драг. 174.

Значення в інших словниках

1. позносити — позно́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позносити — -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Принести з різних місць в одне, зібрати докупи все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. 2》 Несучи, спустити, доставити зверху вниз усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позносити — ПОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що. 1. Принести з різних місць в одне, зібрати докупи все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.  Словник української мови у 20 томах
4. позносити — чорт (ді́дько, нечи́стий і т. ін.) несе́ / прині́с (поні́с); нечи́ста (си́ла) / несе́ принесла́ (понесла́) кого, грубо. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-небудь десь або неприємних наслідків чийогось приходу кудись.  Фразеологічний словник української мови
5. позносити — Позно́сити, -но́шу, -но́сиш; позно́сь, -но́сьмо, -но́сте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. позносити — ПОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. 1. Принести з різних місць в одне, зібрати докупи все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.  Словник української мови в 11 томах