позносити

ПОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що.

1. Принести з різних місць в одне, зібрати докупи все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

Дід Оникій почав лаштувати старі улики для нових роїв; позносив їх до річки, повимивав чистенько й поставив сушитися на сонці (І. Нечуй-Левицький);

Привезли [дітей] у місто у великий сірий дім. Позносили дітей всередину, мили гарячою водою, одягали в чисті сорочки (Ю. Яновський);

Вони вже вирішили позносити сьогодні до бомбосховища всі свої швейні машини, а в одній з квартир організувати громадську пральню для фронту (В. Кучер).

2. Несучи, спустити, доставити зверху вниз усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

Тетяна тим часом позносила усе манаття з воза, внесла води, подала учительці вмитися (М. Коцюбинський);

Лазив [панотець] сьогодні на стрих та й позносив відти до хати всі старі рами (Л. Мартович);

– Що за люди – ясно буде потім, а тепер – швидше, хлопці, позносьте всіх під палубу, кладіть у теплі койки і годуйте гарячою їжею (Ю. Яновський).

3. Зрушити, зірвати з місця, перемістити, віднести кудись силою свого руху все або багато чого-небудь, усіх або багатьох (про вітер, воду і т. ін.).

З'їли паску без Антося, бо не було способу через Буг переправитись: розлився, шумить, порони позносив (А. Свидницький);

Добре пам'ятаю: мов який вітер позносив нас, малих, із печі (С. Васильченко);

Вітер рвав пароплав з якоря, розірвав прапор на кормі, позносив з палуби порожні ящики, мотуззя, шматки парусини (М. Трублаїні);

// безос.

Торік був уродив у нас хліб, та як полили дощі, то позносило з гір половину снопів (І. Нечуй-Левицький);

У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (В. Кучер).

4. Знищити, зламавши, зруйнувавши і т. ін. все або багато чого-небудь.

– Уп'ять [знову] велено: позносити насупроти палацу всі хатки, бо за тими кривобокими хатками нема ніякого виду з панських вікон! (Панас Мирний).

5. Підняти, винести нагору все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

Позносив [Давид] мішки на поміст до коша ближче й сів на них (А. Головко).

◇ (1) Ді́дько позно́сив (д) див. чорт;

(2) Чорт позно́сив (д) див. чорт.

Значення в інших словниках

1. позносити — позно́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позносити — -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Принести з різних місць в одне, зібрати докупи все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. 2》 Несучи, спустити, доставити зверху вниз усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позносити — чорт (ді́дько, нечи́стий і т. ін.) несе́ / прині́с (поні́с); нечи́ста (си́ла) / несе́ принесла́ (понесла́) кого, грубо. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-небудь десь або неприємних наслідків чийогось приходу кудись.  Фразеологічний словник української мови
4. позносити — Позно́сити, -но́шу, -но́сиш; позно́сь, -но́сьмо, -но́сте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позносити — ПОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. 1. Принести з різних місць в одне, зібрати докупи все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.  Словник української мови в 11 томах
6. позносити — Позносити, -шу, -сиш гл. То-же, что и знести, но во множествѣ. Вода... позносила млини. Левиц. І. 127. Позносивши мішки в комору... посідали. Кв. Позносили ото вони з воза свої клунки. Драг. 174.  Словник української мови Грінченка