познімати

Позніма́ти, -ма́ю, -єш

гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253.

Значення в інших словниках

1. познімати — позніма́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. познімати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе чи багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. 2》 Скинути з себе чи з кого-, чого-небудь усе чи багато чогось, що надіте, пов'язане і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. познімати — ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. – Познімала я образи і повиносила у комору (О.  Словник української мови у 20 томах
4. познімати — ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. — Познімала я образи і повиносила у комору (Стор.  Словник української мови в 11 томах