познімати

позніма́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе чи багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін.

2》 Скинути з себе чи з кого-, чого-небудь усе чи багато чогось, що надіте, пов'язане і т. ін.

3》 Зрізавши, зрубавши, спилявши і т. ін., видалити з поверхні все чи багато чого-небудь, що її покриває чи становить верхній шар чогось.

|| Зібрати після достигання все чи багато чого-небудь (плоди, овочі і т. ін.).

4》 Усунути, збити (пострілом, ударом і т. ін.) всіх чи багатьох.

5》 Відвести, відкликати звідкись, перевести в інше місце всіх чи багатьох.

6》 Відмовитися від чогось, раніше запропонованого, сказаного і т. ін. (про всіх чи багатьох). Познімати кандидатури зі списку для голосування.

7》 Відтворити, скопіювати все чи багато чого-небудь. Познімати копії з карт.

8》 Сфотографувати все чи багато чого-небудь, усіх або багатьох.

9》 Проводити знімання якийсь час.

Значення в інших словниках

1. познімати — позніма́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. познімати — ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. – Познімала я образи і повиносила у комору (О.  Словник української мови у 20 томах
3. познімати — ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. — Познімала я образи і повиносила у комору (Стор.  Словник української мови в 11 томах
4. познімати — Позніма́ти, -ма́ю, -єш гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253.  Словник української мови Грінченка