покидька

Покидька, -ки

ж.

1) Негодный предметъ. К. (Хата, XVI).

2) Заброшенное существо женскаго рода. Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач. Г. Барв. 381.

Значення в інших словниках

1. покидька — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що покидьок. 2》 зневажл. Покинута жінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покидька — ПОКИ́ДЬКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що по́ки́дьок. 2. зневажл. Покинута жінка. [Анна:] Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я, – він і тебе ж покинув! (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. покидька — ПОКИ́ДЬКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що по́ки́дьок. 2. зневажл. Покинута жінка. [Анна:] Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я, — він і тебе ж покинув! (Л. Укр., III, 1952, 334).  Словник української мови в 11 томах