поколоти

Поколоти, -лю, -леш

гл.

1) Переколоть, заколоть; исколоть. Коли б свині рот, то б усіх поколола. Чом. № 3827. Поцілував мене, та так поколов вусами. Левиц. І. 199.

2) Зарѣзать (нѣсколькихъ свиней). Ми ці кабани поколем та попродаєм. Рудч. Ск. II. 26.

Значення в інших словниках

1. поколоти — поколо́ти 1 дієслово доконаного виду розсікти; колоти деякий час поколо́ти 2 дієслово доконаного виду поранити в багатьох місцях  Орфографічний словник української мови
2. поколоти — I -колю, -колеш, док., перех. 1》 Розсікти, розбити на частини все чи багато чого-небудь (звичайно тверді предмети). 2》 Колоти (у 4 знач.) якийсь час. II -колю, -колеш, док. 1》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поколоти — ПОКОЛО́ТИ¹, колю́, ко́леш, док., що. 1. Розсікти, розбити на частини все або багато чого-небудь (звичайно тверді предмети). Поколоти всі дрова; Василь, поколовши хліб, глитав його, як індик зерно (Панас Мирний). 2. Колоти (у 4 знач.) якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. поколоти — Поколо́ти, -колю́, -ко́леш, -ко́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поколоти — ПОКОЛО́ТИ¹, колю́, ко́леш, док., перех. 1. Розсікти, розбити на частини все або багато чого-небудь (звичайно тверді предмети). Поколоти всі дрова; Василь, поколовши хліб, глитав його, як індик зерно (Мирний, IV, 1955, 21). 2. Колоти (у 4 знач.  Словник української мови в 11 томах