поколоти

поколо́ти

I -колю, -колеш, док., перех.

1》 Розсікти, розбити на частини все чи багато чого-небудь (звичайно тверді предмети).

2》 Колоти (у 4 знач.) якийсь час.

II -колю, -колеш, док.

1》 перех. Уколоти, спричиняючи біль, поранити, торкаючись чимсь гострим у багатьох місцях.

|| Вкрити якусь поверхню отворами, дірочками.

|| розм. Робити кому-небудь уколи (ін'єкції) протягом якогось часу.

2》 неперех., безос. Про відчуття гострого болю протягом якогось часу.

3》 перех. Убити чи тяжко поранити гострою зброєю всіх чи багатьох.

|| Заколоти всіх чи багатьох тварин.

Значення в інших словниках

1. поколоти — поколо́ти 1 дієслово доконаного виду розсікти; колоти деякий час поколо́ти 2 дієслово доконаного виду поранити в багатьох місцях  Орфографічний словник української мови
2. поколоти — ПОКОЛО́ТИ¹, колю́, ко́леш, док., що. 1. Розсікти, розбити на частини все або багато чого-небудь (звичайно тверді предмети). Поколоти всі дрова; Василь, поколовши хліб, глитав його, як індик зерно (Панас Мирний). 2. Колоти (у 4 знач.) якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
3. поколоти — Поколо́ти, -колю́, -ко́леш, -ко́лють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поколоти — ПОКОЛО́ТИ¹, колю́, ко́леш, док., перех. 1. Розсікти, розбити на частини все або багато чого-небудь (звичайно тверді предмети). Поколоти всі дрова; Василь, поколовши хліб, глитав його, як індик зерно (Мирний, IV, 1955, 21). 2. Колоти (у 4 знач.  Словник української мови в 11 томах
5. поколоти — Поколоти, -лю, -леш гл. 1) Переколоть, заколоть; исколоть. Коли б свині рот, то б усіх поколола. Чом. № 3827. Поцілував мене, та так поколов вусами. Левиц. І. 199. 2) Зарѣзать (нѣсколькихъ свиней). Ми ці кабани поколем та попродаєм. Рудч. Ск. II. 26.  Словник української мови Грінченка