поколошкати

Поколо́шкати, -каю, -єш

гл.

1) Всклокочить, взъерошить (волосы). О градѣ: побить, свалить стебли растеній. Гряд поколошкав трошки хліб. Харьк.

2) Встревожить, испугать. Та не гомони, дядьку: ут рибу поколошкав. Морд. Оп. 33. Москаль убіг у хату, з печі її стяг, дітей поколошкав. Г. Барв. 53.

Значення в інших словниках

1. поколошкати — поколо́шкати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поколошкати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Док. до колошкати 1), 2). 2》 рідко. Те саме, що покошлатити. 3》 Пошкодити, побити (рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поколошкати — ПОКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм. 1. Док. до коло́шкати 1, 2. – Та не гомони, дядьку: усю рибу поколошкав (Д. Мордовець); – Та зайця не стріляйте!...  Словник української мови у 20 томах
4. поколошкати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
5. поколошкати — ПОКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Док. до коло́шкати 1, 2 — Та не гомони, дядьку: усю рибу поколошкав (Морд., І, 1958, 57); — Та зайця не стріляйте!...  Словник української мови в 11 томах