поколошкати

ПОКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм.

1. Док. до коло́шкати 1, 2.

– Та не гомони, дядьку: усю рибу поколошкав (Д. Мордовець);

– Та зайця не стріляйте! Лисичок спочатку поколошкаємо (Остап Вишня);

Вистрілив [Денис] для страху, щоб поколошкати дівчат (Григорій Тютюнник).

2. рідко. Те саме, що покошла́тити.

3. Пошкодити, побити (рослини).

Град поколошкав трошки хліб (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. поколошкати — поколо́шкати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поколошкати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Док. до колошкати 1), 2). 2》 рідко. Те саме, що покошлатити. 3》 Пошкодити, побити (рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поколошкати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
4. поколошкати — ПОКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Док. до коло́шкати 1, 2 — Та не гомони, дядьку: усю рибу поколошкав (Морд., І, 1958, 57); — Та зайця не стріляйте!...  Словник української мови в 11 томах
5. поколошкати — Поколо́шкати, -каю, -єш гл. 1) Всклокочить, взъерошить (волосы). О градѣ: побить, свалить стебли растеній. Гряд поколошкав трошки хліб. Харьк. 2) Встревожить, испугать. Та не гомони, дядьку: ут рибу поколошкав. Морд. Оп. 33. Москаль убіг у хату, з печі її стяг, дітей поколошкав. Г. Барв. 53.  Словник української мови Грінченка