покопати

Покопа́ти, -па́ю, -єш

гл.

1) Изрыть, ископать.

2) Перекопать (во множествѣ). Не можна мені з нею бувати і з нею розмовляти, бо лихії воріженьки покопали доріженьки. Чуб. V. 24.

3) Накопать, выкопать (во множествѣ). Сусідки близькії — то он вороги самі — покопали ями попід ким, під нами. Чуб. V. 72.

Значення в інших словниках

1. покопати — покопа́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покопати — див. копати  Словник синонімів Вусика
3. покопати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Скопати все чи багато чого-небудь. 2》 Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін. 3》 Викопати з землі все чи багато чого-небудь. 4》 Копати (у 1-3 знач.) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покопати — ПОКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Скопати все або багато чого-небудь. Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною... (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін. Ой, покопали ями Та глибокії під нами...  Словник української мови у 20 томах
5. покопати — ПОКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Скопати все або багато чого-небудь. Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною… (Кв.-Осн., II, 1956, 123). 2. Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах