покопати
ПОКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Скопати все або багато чого-небудь.
Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною... (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін.
Ой, покопали ями Та глибокії під нами... Ой, попадайте в ями, Воріженьки, самі! (з народної пісні);
– Ми тутечки, – кажуть, – і обгніздились, і колодязі покопали, і обсіялись (О. Стороженко).
3. Викопати з землі все або багато чого-небудь.
Стара у вічній темноті Давно для себе покопала Цілющі трави на путі (П. Воронько).
4. Копати (у 1–3 знач.) якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)