покопатися
ПОКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. у чому. Шукаючи, перебирати, перевертати, перекладати що-небудь якийсь час.
З грошей, що дід йому дав, гривеник тільки й зостався .. Покопався.., знайшов того останнього гривеника (А. Тесленко);
Мені треба покопатись у бібліотеках, мушу роздобути писання Макарія (В. Гжицький);
Вона мовчки покопалася в портфельчику й дістала табель (Л. Смілянський).
2. у чому, коло чого, перен., розм. Поратися біля чого-небудь якийсь час.
Я сам швидко захворію, якщо не матиму змоги у вільний час покопатися у себе на городі (М. Руденко).
◇ (1) Покопа́тися в свої́й голові́ – подумати, обміркувавши все, зважити на що-небудь.
Сама у своїй голові покопайся, у своїй душі порийся та й спитай себе: чи винувата ти, чи ні? (Панас Мирний);
(2) Покопа́тися в свої́й па́м'яті – змусити себе згадати що-небудь.
Він глянув на Таню здивовано, мить покопався у своїй пам'яті, нічого там не знайшов (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)