покопатися
ПОКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. у чому. Шукаючи, перебирати, перевертати, перекладати що-небудь якийсь час.
З грошей, що дід йому дав, гривеник тільки й зостався.. Покопався.., знайшов того останнього гривеника (Тесл., Вибр., 1950, 176);
Мені треба покопатись у бібліотеках, мушу роздобути писання Макарія (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 219);
Вона мовчки покопалася в портфельчику й дістала табель (Сміл., Сашко, 1957, 61).
◊ Покопа́тися в свої́й голові́ (па́м’яті, душі́ і т. ін.):
а) обдумуючи, розмірковуючи якийсь час, з’ясувати що-небудь для себе.
Сама у своїй голові покопайся, у своїй душі порийся та й спитай себе: чи винувата ти, чи ні? (Мирний, V, 1955, 237);
б) спробувати пригадати щось.
2. у чому, коло чого, перен., розм. Поратися біля чого-небудь якийсь час.
Я сам швидко захворію, якщо не матиму змоги у вільний час покопатися у себе на городі (Руд., Вітер.., 1958, 120).
Словник української мови (СУМ-11)