1. Словник української мови у 20 томах

покопати

ПОКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Скопати все або багато чого-небудь.

Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною... (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін.

Ой, покопали ями Та глибокії під нами... Ой, попадайте в ями, Воріженьки, самі! (з народної пісні);

– Ми тутечки, – кажуть, – і обгніздились, і колодязі покопали, і обсіялись (О. Стороженко).

3. Викопати з землі все або багато чого-небудь.

Стара у вічній темноті Давно для себе покопала Цілющі трави на путі (П. Воронько).

4. Копати (у 1–3 знач.) якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покопати — покопа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покопати — див. копати Словник синонімів Вусика
  3. покопати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Скопати все чи багато чого-небудь. 2》 Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін. 3》 Викопати з землі все чи багато чого-небудь. 4》 Копати (у 1-3 знач.) якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покопати — ПОКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Скопати все або багато чого-небудь. Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною… (Кв.-Осн., II, 1956, 123). 2. Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  5. покопати — Покопа́ти, -па́ю, -єш гл. 1) Изрыть, ископать. 2) Перекопать (во множествѣ). Не можна мені з нею бувати і з нею розмовляти, бо лихії воріженьки покопали доріженьки. Чуб. V. 24. 3) Накопать, выкопать (во множествѣ). Сусідки близькії — то он вороги самі — покопали ями попід ким, під нами. Чуб. V. 72. Словник української мови Грінченка