покочувати

Покочувати, -чую, -єш

сов. в. покотити, -кочу, -тиш, гл. Обмыть доенку, изъ которой вылито молоко. У мене нема тії й моди, щоб дійницю покочувати та гладишки тим доливати. А багато так роблять, що як неповна гладишка, так дійницю покотить і дольлє. Черниг. у.

Значення в інших словниках

1. покочувати — покочува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покочувати — -ую, -уєш, док. Кочувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покочувати — ПОКОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Кочувати якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. покочувати — ПОКОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Кочувати якийсь час.  Словник української мови в 11 томах