покрутити

Покрути́ти, -чу́, -тиш

гл.

1) Покрутить, повертѣть. А чорт тоді покрутив головою і каже: таки і я тебе покалічив. Рудч. Ск. І. 52.

2) Исковеркать. Щоб тобі покрутило. Чуб. І. 90.

Значення в інших словниках

1. покрутити — покрути́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покрутити — -учу, -утиш. 1》 перех. і неперех. Док. до крутити 1), 3). Покрутити носом — виразити невдоволення. 2》 док., перех. і неперех. Крутити (у 1-3, 5-7 знач.) якийсь час. Покрутити голову кому — закохавши в себе, дурити когось, збивати з пантелику якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покрутити — ПОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш. 1. кого, що. Док. до крути́ти 1, 3. Натиснув [Марко] обома руками ключ. Він не повертався. Тоді він заклав у дірочку ключа невеличкий шворник і спробував знову покрутити (І.  Словник української мови у 20 томах
4. покрутити — крути́ти / закрути́ти го́лову кому. 1. Закохувати в себе. Їй одне задоволення — крутити голови хлопцям (О. Гончар). покрути́ти го́лову (тривалий час). — Ти такий, що тобі все одно,— образилася Орися ..  Фразеологічний словник української мови
5. покрутити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
6. покрутити — ПОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш. 1. перех. і неперех. Док. до крути́ти 1, 3. Натиснув [Марко] обома руками ключ. Він не повертався. Тоді він заклав у дірочку ключа невеличкий шворник і спробував знову покрутити (Мик.  Словник української мови в 11 томах