полог

По́лог, -гу

м.

1) Роды, разрѣшеніе отъ бремени. Ой Маруся в полозі лежала, чорним шовком головку зв'язала. н. п. у поло́гах бути. Рожать. Жінка була в пологах. ХС. 1893. VII. 74.

2) мн. пологи. Низьменная равнина по лѣвымъ берегамъ рѣкъ. Вас. 206.

Значення в інших словниках

1. полог — -у, ч. 1》 Те, чим закривають що-небудь, завішуючи чи покриваючи його. 2》 перен., поет. Те, що огортає, окутує, обволікає собою. 3》 рідко. Те саме, що пологи (див. пологи I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полог — по́лог іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. полог — ПО́ЛОГ, у, ч. 1. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи чи покриваючи його. Обстанова [обстановка]: спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзи-глики (О.  Словник української мови у 20 томах
4. полог — ЗАВІ́СА (полотнище, що закриває або відгороджує що-небудь), ЗАПО́НА, ЗАСЛО́НА, ЗАПИНА́ЛО, ПО́ЛОГ, ЗАПИ́НА діал., ОСЛО́НА діал., ПОЛІ́Г рідко, ОПО́НА рідко. Єремія одкинув завісу в другу половину намету, увійшов туди і впав на постіль (І.  Словник синонімів української мови
5. полог — По́лог, -гу; по́ло́ги, -гів, -гам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. полог — ПО́ЛОГ, у, ч. 1. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи чи покриваючи його. Обстанова: спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзи-глики (Стор.  Словник української мови в 11 томах