полонити —
див. перемагати
Словник синонімів Вусика
полонити —
[полонитие] -лоун'у, -ониеш; нак. -ни, -лоун'іт'
Орфоепічний словник української мови
полонити —
-лоню, -лониш, недок. і док., перех. 1》 Насильно захоплювати кого-небудь під час воєнних дій. 2》 Силою війська підкоряти, загарбувати; завойовувати. 3》 перен. Підкоряти своєму впливові. || Справляти надзвичайно приємне враження; зачаровувати. Полонити серце.
Великий тлумачний словник сучасної мови
полонити —
полони́ти дієслово недоконаного і доконаного виду
Орфографічний словник української мови
полонити —
ПОЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, недок. і док., кого, що. 1. Насильно захоплювати кого-небудь під час воєнних дій. Злі татари набігали, Мужа й жону зарубали, Мале дівча полонили, Тільки хлопця не вловили (М.
Словник української мови у 20 томах
полонити —
полони́ти се́рце чиє, кого. Дуже сподобатися кому-небудь. Ось молодий Ацамаз і побачив красуню. Серце юнацьке одразу вона полонила (Л. Первомайський); Багатотисячна аудиторія з нетерпінням чекала початку концерту. Адже співак встиг полонити серця слухачів (З журналу).
Фразеологічний словник української мови
полонити —
ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
полонити —
ПОЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, недок. і док., перех. 1. Насильно захоплювати кого-небудь під час воєнних дій. Злі татари набігали, Мужа й жону зарубали, Мале дівча полонили, Тільки хлопця не вловили (Кост.
Словник української мови в 11 томах