полонити

ПОЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, недок. і док., кого, що.

1. Насильно захоплювати кого-небудь під час воєнних дій.

Злі татари набігали, Мужа й жону зарубали, Мале дівча полонили, Тільки хлопця не вловили (М. Костомаров);

Загін під командуванням генерал-майора Дорохова .. полонив триста чоловік (П. Кочура).

2. Силою війська підкоряти, загарбувати, завойовувати.

– Чутка є, що цар хоче Весь світ полонити (Т. Шевченко).

3. перен. Підкоряти своєму впливові.

Мені дивно, що я усе помічаю, хоч горе забрало мене цілком, полонило (М. Коцюбинський);

Страх міцно полонив Сахно (Ю. Смолич);

// Справляти надзвичайно приємне враження; зачаровувати.

Чимсь вона полонила мене, сьогодні й сам не можу сказати чим (Ірина Вільде);

Який він, справді, Київ цей! Якою Красою він навік нас полонив! (М. Рильський);

Поет [А. Малишко] полонить непідробною щирістю, різноманітністю тематики, багатим запасом мелодій, яскравістю національних рис (з наук. літ.).

◇ (1) Полони́ти се́рце чиє, кого – дуже сподобатися кому-небудь.

Ось молодий Ацамаз і побачив красуню. Серце юнацьке одразу вона полонила (Л. Первомайський);

Багатотисячна аудиторія з нетерпінням чекала початку концерту. Адже співак встиг полонити серця слухачів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. полонити — недок. і док., брати <�захоплювати> в полон; (світ) підкоряти, підбивати, загарбувати, завойовувати, здобувати; (уяву) заполонювати; (красою) зачаровувати, полонити серце, п! ПРИЧАРОВУВАТИ; тлк. док. (серце) заволодіти чим.  Словник синонімів Караванського
2. полонити — див. перемагати  Словник синонімів Вусика
3. полонити — [полонитие] -лоун'у, -ониеш; нак. -ни, -лоун'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. полонити — -лоню, -лониш, недок. і док., перех. 1》 Насильно захоплювати кого-небудь під час воєнних дій. 2》 Силою війська підкоряти, загарбувати; завойовувати. 3》 перен. Підкоряти своєму впливові. || Справляти надзвичайно приємне враження; зачаровувати. Полонити серце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. полонити — полони́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
6. полонити — полони́ти се́рце чиє, кого. Дуже сподобатися кому-небудь. Ось молодий Ацамаз і побачив красуню. Серце юнацьке одразу вона полонила (Л. Первомайський); Багатотисячна аудиторія з нетерпінням чекала початку концерту. Адже співак встиг полонити серця слухачів (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
7. полонити — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. полонити — ПОЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, недок. і док., перех. 1. Насильно захоплювати кого-небудь під час воєнних дій. Злі татари набігали, Мужа й жону зарубали, Мале дівча полонили, Тільки хлопця не вловили (Кост.  Словник української мови в 11 томах
9. полонити — Полонити, -ню́, -ниш гл. 1) Плѣнить. 2) Дѣлать проруби во льду. Kolb. І. 68.  Словник української мови Грінченка