полонка
ПОЛО́НКА, и, ж., розм.
Те саме, що ополо́нка.
– Сам же я ту полонку рубав, Коня напував (П. Чубинський);
Сміється баба з себе, а там зведе й на других баб, як там дід бабу полюбив, що у полонці втопив (Дніпрова Чайка).
Словник української мови (СУМ-20)