полонка

ПОЛО́НКА, и, ж., розм. Те саме, що ополо́нка.

— Сам же я ту полонку рубав, Коня напував (Чуб., III, 1872, 298);

Сміється баба з себе, а там зведе й на других баб, як там дід бабу полюбив, що у полонці втопив (Дн. Чайка, Тв., 1960, 28).

Значення в інших словниках

1. полонка — -и, ж., розм. Те саме, що ополонка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полонка — поло́нка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. полонка — ПОЛО́НКА, и, ж., розм. Те саме, що ополо́нка. – Сам же я ту полонку рубав, Коня напував (П. Чубинський); Сміється баба з себе, а там зведе й на других баб, як там дід бабу полюбив, що у полонці втопив (Дніпрова Чайка).  Словник української мови у 20 томах
4. полонка — ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАР діал. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко).  Словник синонімів української мови
5. полонка — Поло́нка, -ки ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.  Словник української мови Грінченка